Якісна освіта – стандарт нового покоління

Дата: 25.11.2021 16:38

Кількість переглядів: 834

Запитували - відповідаємо

Оргкомітет із питань громадських слухань «Зміни мережі освіти Чечельницької селищної територіальної громади», відповідаючи на запитання, акцентує увагу обговорювачів на використанні у своїх висловлюваннях аргументів наявності якісної освіти,  матеріально-технічної бази, інтернет-ресурсів, відповідності закладів освіти, харчоблоків типовості. Наявності спортивної та актової зали, спортивних майданчиків, висококваліфікованого педагогічного колективу тощо, що сприяють розвиткові компетентностей школярів. Не обмежуватися закликами, гаслами, накресленням необґрунтованих перспектив та прорахунків щодо закупівлі автобусів, їх зберігання; працевлаштування вчителів, безпеку дітей. Не переходити на особистості з накресленням їх історичної важливості на тій чи іншій посаді.

Ще раз наголошуємо, що оптимізація мережі освіти громади спричинена вимогами  законодавства у частині зміни типів закладів освіти та формуванні якісної мережі освіти і здійснюватиметься відповідно до законодавства щодо безпечності  та працевлаштування учасників освітнього середовища, наявності автобусів та  твердого покриття.

При чому усі учні  та вчителі забезпечуються довозом відповідповідними автобусами перевізників, що становить значно дешевше закупівлі нових шкільних автобусів. Заклади освіти нового типу воліють отримати кваліфікованих креативних педагогів за бажання працювати у потужних школах та творчих педагогічних колективах.

Що стосується Бритавського ЗЗСО:

Сьогодні у Бритавському ЗЗСО у зв’язку з виробничою необхідністю нефахівці викладають такі предмети, як: хімію, історію, правознавство, математику, фізику.  Першого класу заклад взагалі немає. У 2 класі – два учні; у 3 – 4 учні. А взагалі у школі сьогодні працює 4 неповних класи із восьми. На заробітну плату 11 педагогічних працівників витрачається  до трьох мільйонів гривень у рік. Звідси на учнів – до ста тисяч – гроші. Неоснащеність школи та її малокомплектність  призводить до невиконання навчальних програм у повному обсязі, включаючи індивідуальне навчання та педагогічний патронаж. Учні не беруть участь у предметних олімпіадах. Так, учні даної школи взяли участь лише в олімпіаді з трудового навчання, безрезультативно.

Ситуацію із середньою освітою на селі можна охарактеризувати сімома проблемними чинниками.

1. Багато малокомплектних сільських шкіл не можуть забезпечити якісну освіту дітей шкільного віку. Порівняння результатів зовнішнього незалежного оцінювання вказує, що рівень знань учнів сільських шкіл майже в 2 рази поступається рівню знань учнів міських шкіл з таких ключових предметів, як «українська мова та література» і «математика». Класи з малим наповненням не дозволяють розвивати у дітей такі важливі компетентності для сучасного глобалізованого суспільства, як ефективна комунікативна здатність, вміння працювати в команді, проактивність в умовах конкуренції, готовність до постійного навчання тощо.

2. Будівля сільської школи: Застаріла і неекономічна архітектура шкільних будівель. Технічне зношення інфраструктури і непропорційна завантаженість навчальних приміщень призводять до додаткових витрат на утримання мережі шкіл. Тому шкільні адміністрації часто зайняті вирішенням інфраструктурних проблем, замість управлінням навчально-виховним процесом.

3. Малокомплектні школи — найбільш затратні комунальні установи. Понад 40% видаткової частини бюджету громад використовується на забезпечення освітніх послуг. Великі затрати (в перерахунку на одного учня) позбавляють можливості реінвестувати кошти громади у розвиток кращих шкіл, які забезпечують кращі освітні послуги і вищу якість знань учнів.

4. Школа — один з найбільших роботодавців у сільській громаді. Школа забезпечує близько 20-25% постійних робочих місць у селі. Тому, реорганізація малокомплектних шкіл (з причини неможливості бюджетного утримання і забезпечення ними якості освітніх послуг) швидко викликає соціальну напругу серед вчителів.

5. Неможливість забезпечити повноцінне профільне навчання у старшій школі. Викладання багатьох предметів педагогами-нефахівцями через неможливість забезпечення повного навантаження вчителів-фахівців призводить до зниження якості викладання у старшій школі і, як наслідок, зниження якості знань учнів.

6. Обмеження розвитку педагогічних інновацій у сільській школі. Мала кількість вчителів у малокомплектних школах не сприяє створенню творчої професійної конкуренції серед вчителів, натомість обмежує впровадження нових форм і методів навчання. З іншого боку, слабка мотивація роботи в сільській школі серед випускників педагогічних університетів не сприяє зменшенню досить високого відсотку вчителів пенсійного віку в умовах, де можливості місцевої влади обмежені для вибору найму більш кваліфікованих вчителів.

7. Велика відстань між сільськими школами… Діти з віддалених сіл через слабке забезпечення громадським транспортом та погану якість доріг фактично не залучені до заходів позашкільних установ.

 Багато з цих проблем накопичувалися роками, і місцева влада з різних причин їх не вирішувала. Однією з таких причин була правова невизначеність управлінських повноважень, що створювало протиріччя та плутанину серед відповідальних сторін. До створення об’єднаних територіальних громад адмініструванням і функціонуванням освітньої мережі в сільських регіонах займалися відділи освіти райдержадміністрацій. Водночас, сільські школи були закладами комунальної власності райрад. Функції сільських і селищних рад були мінімальними і полягали в реалізації деяких непрямих завдань. Згадані суперечності створювали ще більше проблем, коли йшлося про оптимізацію шкільної мережі. Зіткнувшись з необхідністю впорядкувати малокомплектні школи, відділи освіти РДА часто зустрічали протидію з боку депутатів райрад (бо це необхідне завдання є непопулярним для місцевих політиків). У підсумку, майже у всіх сільських регіонах України оптимізація шкіл відклалася на невизначений термін. Це призвело до зростання навантаження на бюджети усіх рівнів. Щорічно зростаючі витрати районної освіти компенсувалися додатковими субвенціями з державного бюджету.

Громади сьогодні опинилися в середині трьох масштабних реформ: адміністративної, фінансової і освітньої. Тобто новій владі громад необхідно одночасно реагувати на потреби населення в нових адміністративних межах, управляти самостійно своїм бюджетом і забезпечувати участь шкіл у реформі освіти.

Міфи та стереотипи, які заважають розвитку освіти в селах, створюють особливу чутливість до її будь-яких дій місцевої влади, зокрема до реорганізації мережі шкіл. На жаль, занепокоєння простих жителів за своє село нерідко стає методом маніпулювання з боку популістів. Наприклад, в багатьох громадах вже сталися конфлікти через питання оптимізації освітньої мережі . Розгляньмо детальніше, навколо яких тем поширені міфи і які аргументи їх руйнують:

 Міф 1. Немає школи — немає села. Закриють школу — зникне село. Цей міф є одним з найсильніших. Його люблять популісти різного рівня. З його допомогою маніпулюють жителями сіл, батьківською громадськістю, депутатами і журналістами. Існує безліч версій пояснення експертів щодо цього міфу. Спробуємо ще раз ретельно розібратися, в чому саме відбувається підміна понять. Насправді треба просто дати правдиву відповідь на запитання — «Чому зникають села?». Першою причиною є урбанізація — явище світового масштабу, пов’язане з глобальними економічними змінами в людському суспільстві.

Урбанізація — зростання значення міст у розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в певному регіоні, країні, світі. Ось деякі дані ООН про урбанізацію: Три мільярди людей — половина світового народонаселення — живуть у містах. До 2050 року в містах будуть проживати дві третини жителів Землі. (У 1800 році в містах проживали тільки 2% людей. У 1950 році лише 30% світового народонаселення вважалися містянами). Щодня в міста переїжджають майже 180 000 осіб. У країнах, що розвиваються, міське населення щорічно поповнюється на 60 мільйонів. 

Такий рівень зростання міського населення збережеться протягом наступних 30 років.

Зі сказаного важливо підкреслити: остаточною причиною, яка змушує сільські сім’ї переїжджати, є прагнення до кращих економічних можливостей в місті замість безробіття і низькооплачуваної роботи в селі.  Найпершими їдуть економічно проактивні сім’ї репродуктивного віку. Тому в селі різко скорочується кількість дітей. Жителі, які залишилися, як правило, не мотивовані, або ж не мають бачення, як їм переїхати. Але як тільки вони отримують кращий економічний шанс — вони також поїдуть. Зменшення жителів призводить до того, що колись повна школа I-III ступенів (нерідко з багаторічною традицією) переходить у розряд малокомплектних, в якій класи налічують 3-5 учнів, а в деяких випадках діти взагалі навчаються за «індивідуальною формою». Багато разів доведено, що якість навчання в таких школах значно нижча, ніж в тих, де в класах 15 і більше учнів. Простий аналіз народжуваності в селі за останні 6 років (вік, з якого діти підуть в школу) дозволяє зрозуміти, скільки дітей буде в школі через 6 років. Але через міграцію реальна кількість дітей виявляється ще меншою. Виникає запитання — чому батьки протестують проти закриття школи, якщо в опорній школі їхні діти можуть отримати кращу освіту? Існує пояснення, чому батьки учнів малокомплектних шкіл частіше на боці вчителів і чому вони не ставлять під сумнів їх слова. Школа в селі одна, і часто багато батьків мають хороші спогади про своє навчання в цій школі. Закриття школи негативно впливає на їх ностальгію про хороші часи. Батьки шукають будь-які можливості, щоб зберегти школу в надії, що їхнє село якимось чарівним способом знову стане густонаселеним. У цьому сенсі їм важливе збереження будівлі школи як соціо-культурного центру в селі.  Дорослі розуміють, що якщо школа закриється, то вони отримають клопоти з поїздками дитини хоч і в кращу, але віддалену школу. Для таких батьків комфортнішою є ситуація, в якій, ціною неякісної освіти своїх дітей, вони не завантажують себе додатковими турботами. Тому, їм вигідніше підтримати міф «Закриють школу — зникне село».   Помилкові погляди окремих батьків (наслідком яких може бути низький рівень шкільної освіти їхніх дітей) не повинні обмежувати особистий розвиток дитини. В тому і є сенс створення ефективного управління освітою у громаді, щоб вона забезпечила рівні шанси для всіх учнів — незалежно від ставлення до освіти їхніх батьків і місця проживання родини.

Міф 2. Чим менше учнів у класі, тим краща освіта. Вчитель матиме більше часу для кожного учня. Вчителі малокомплектних шкіл часто згадують цей аргумент на зборах з приводу майбутньої оптимізації шкільної мережі громади. Водночас, упускають важливі деталі педагогічного процесу, про які прості жителі, ймовірно, не знають. Про ці деталі вчителі повинні розповідати батькам як основним партнерам навчального процесу. Перша деталь: Навички комунікацій, роботи в команді та розуміння різноманіття культур. Навчання в сучасному світі має обов’язково розвивати в учнів ряд ключових компетентностей. Без них дитині у дорослому житті буде дуже складно самореалізуватися. Очевидно, що вчитель у класі з 2-3 учнями ніяк не зможе забезпечити розвиток перерахованих компетентностей. Крім того, важливим елементом підвищення мотивації до пізнавальної діяльності у дітей є атмосфера навчання в класі. І її також неможливо створити в малокомплектному класі. Друга деталь: Співпраця та конкуренція між вчителями. Експерти стверджують, що близько 60% результатів навчання залежать від учителя. Для підвищення кваліфікації регулярно проводяться курси для вчителів. У межах діяльності педагогічної ради школи вчителі обмінюються досвідом, ідеями, презентують нові навчальні розробки. Між вчителями існує співпраця і професійна конкуренція одночасно. Всі ці можливості професійного зростання вчителів відсутні в малокомплектних школах. Третя деталь: Творчий розвиток вчителя. Крім того, педагогіка не стоїть на місці. Сучасні технології, глобальні зміни суспільстві безпосередньо впливають на систему освіти. Концепція «Нової української школи» передбачає кардинальні зміни вчителя, форми і змісту навчального процесу. І Концепція, і новий Закон України «Про освіту» спрямовані на те, щоб навчання не навантажувало учня непотрібною інформацією, а розвивало в ньому необхідні компетентності та вміння критичного мислення. Це означає, що якість освіти буде багато в чому залежати від творчого розвитку самого вчителя.

«Прийшов, щоб провести урок хімії. У класі були дві учениці. Я розповідаю - вони мовчать. Я їх запитую - вони мовчать. Я мовчу - вони мовчать. Зрідка між собою пошепки щось обговорюють. Відчуття себе як педагога найгірше. Думаю: «Хіба це урок, це школа або що? Я працюю або імітую роботу? Чому я зможу їх навчити?» Враження вчителя хімії в одній з громад Хмельницької області.

Забезпечити такий розвиток вчителя і навчання такого рівня в малокомплектній школі, в якій один вчитель проводить уроки у класах з 2-3-ма учнями з різних предметів, буде неможливо.

  Отже, якісна освіта – це коли є мотивований вчитель, свобода, відповідальність та фінансове забезпечення.

« повернутися