Якісна освіта – запорука самореалізації особистості та неухильний обов’язок освітян. Громадська думка.
«Система шкільної освіти України складатиметься з трьох рівнів. Перший рівень, початковий, розрахований на чотири роки навчання. Другий рівень, базовий, має охопити з п’ятого по дев’ятий класи. А старша школа буде профільною, на неї припадуть останні три роки навчання. Такі зміни передбачені реформою Нової української школи (НУШ). Ці зміни законодавчо закріпили в законі “Про освіту”, який був ухвалений в 2017 році. У минулому році цей документ доповнив закон “Про повну загальну середню освіту”. Передбачається, що освітня реформа суттєво підвищить якість навчання та дасть дітям максимально реалізувати потенціал у майбутньому.
Поки НУШ діє лише в початкових класах, на наступний рік вона дійде до старших ланок освіти. За новими правилами, базові школи перейменують на гімназії, а старші профільні - на ліцеї. Доступ до початкової та базової середньої освіти для українських школярів буде забезпечений в кожній громаді.
«У рамках реформування старших класів планується зробити їх профільними чи академічними ліцеями», - інформаційний бюлетень.
Однак, не можна зробити так, щоб школа стала лише вивіскою “загальноосвітня школа”. Бо історія про те, що зручно перейти через дорогу і ходити до школи, в яку ходили з першого класу, не є турботою про дитину, хто б там що не казав. Турбота про дитину — це коли ти робиш все можливе, щоб вона вчилась в якісній школі для того, щоб мала широкий спектр для вибору майбутнього.
У великих містах вже давно нікого не дивує, що батьки обирають заклад освіти відповідно до якості освіти, а не за територіальним принципом. Учні дуже часто їдуть до школи годину та дві, щоб отримати якісну освіту. Так, в Києві діти з Троєщини їздять до центру міста. В Одесі школярі, що проживають у селищі Котовського, подекуди їздять на Таїрово, у зовсім інший кінець міста. Для дитини таке навчання, на перший погляд, пов’язане зі складнощами. Але гарна підготовка дає їй успішно скласти ЗНО, вступити куди вона хоче, щоб у майбутньому успішно реалізувати себе за обраним фахом.
Дані питання та відповідно питання формування якісної мережі освіти Чечельницької селищної територіальної громади протягом минулого тижня були обговорені у всіх закладах загальної середньої освіти громади за участі батьківського комітету школи та старост відповідних старостинських округів.
Більшість педагогів, керівників закладів освіти, батьків підтримують запропоновану структуру мережі освіти Чечельницької селищної територіальної громади, виходячи з неможливості надання якісних освітніх послуг у класах з малою кількістю дітей; відповідного педагогічного росту та конкурентоспроможності. Як педагоги, усвідомлюючи, що якісна освіта – це їхній неухильний обов’язок.
Занепокоєння викликають і будівлі Лузького ЗЗСО, КаташинськогоЗЗСО, Бондурівського ЗЗСО, частини яких знаходяться у аварійному стані, який уже дає за себе знати обвислими та обваленими стелями, рубироїдними дахами, підпертими причілками. У будь-який час тут може статися аварійна ситуація, як це сталося з Білокамінським ЗЗСО. Грубки Бритавського ЗЗСО не спроможні отопити великі та високі класи тією кількістю дров та вугілля, яка відповідає нормативам, а харчоблок навіть близько не відповідає санітарним вимогам та типовості, потребує капітального ремонту каналізаційна (якщо її можна так назвати) система.
Проте, на шпальтах Інтернету можна прочитати емоційний сплеск авторських думок. Це ностальгія, народжена сьогоденням освітньої реформи. У дискусії беруть участь у своїй більшості люди, які давно вже покинули рідні місця з чудовими краєвидами у пошуках кращого життя та якіснішої освіти для своїх дітей, виїхавши у Київ, Одесу, Тиврів (Вінницька область) та й саму Вінницю, що немало літ проживають за кордоном. Серед них і вчителі, які могли б у свій час поповнити когорту колег-земляків, дати можливість сільським дітям отримувати знання від фахівців.
Запитання риторичне: можливо, саме завдяки їм сьогодні чи таким, як вони, «завмирають» чи «вимирають», як висловлюються лжепатріоти, села? А також ті, хто сьогодні мандрує по закордонах у пошуках «довгого рубля», а мав можливість, будучи на посаді вчителя та директора, зробити такою школу, щоб діти хотіли там навчатися, а батьки не воліли шукати більш якісної освіти для своїх дітей у містах, розуміючи, що вчитель української мови та літератури, який сам пише з помилками, не може навчити їхніх дітей. Мало того, не розуміючи ролі відділу ОМС сьогодні, а значить виявляючи свою необізнаність у законодавстві, такі експедагоги намагаються утвердитися так званими «політичними авторитетами», пророкуючи майбутнє даній структурі. Проте, жодного вагомого аргументу на користь дітей не наведено.
Кидаючи іноді погляд у минуле, де у кожного є свої радощі і печалі, не забуваймо, що час і прогрес невпинно рухаються вперед, не намагаймось зупинити те, чого не можна зупинити, щоб колись наші діти чи внуки нам же не дорікнули у позбавленні їх можливості самореалізуватися .
Школи з малою наповнюваністю класів, де, як наприклад у Бритавському ЗЗСО, учитель педагогіки та психології за фахом, викладає історію, правознавство та хімію, а учитель української мови та літератури викладає математику, не спроможні уже сьогодні забезпечити учнів якісною освітою, а отже, не мають майбутнього. Звідси – зміна мережі закладів загальної середньої освіти на користь дітей на часі.
Ознайомлення з законодавством щодо реформування системи освіти, зокрема реформи харчування учнів відбулося під час засідання круглого столу оргкомітету з питань громадських слухань та членів робочої групи – старостів старостинських округів сіл Бритавка, Луги, Каташин та Бондурівка. Під час бесіди було досягнуто розуміння, підтримки та конструктивності з питання формування якісної мережі освіти Чечельницької селищної територіальної громади.
Оргкомітет громадських слухань
