20 червня - Всесвітній день біженців...
Ще 8 років тому біженців приймала Україна. Із країн Азії та Африки люди їхали до нас і в інші країни Європи в пошуках безпечного притулку, втікаючи від війн, голоду, стихійного лиха, політичних переслідувань і насильства.
Із початком анексії Криму та війни на Сході наші співвітчизники змушені були покинути свої домівки та стати або біженцями, або вимушеними переселенцями.
Рівно рік тому - в червні - тільки в одному Ірпені було зареєстровано 10 тисяч переміщених осіб – кримчан, донеччан, луганчан… Тоді вони ще не здогадувалися, що знову доведеться евакуюватися, тепер – зі зруйнованого Ірпеня…
Розпочата росією чотири місяці тому повномасштабна війна проти України зробила біженцями та переселенцями мільйони українців. Близько 7 мільйонів виїхали за кордон. Там не лунають сирени, там не треба ховатися в підвали… Там їх підтримують, їм допомагають. Але там українці - не вдома. Згадують рідні міста та села, сумують і живуть надією якнайшвидше повернутися в Україну, яка перемогла, яка знову вільна та мирна.
Українські біженки… Вони – не лякливі. Вони – мами та доньки. Зберегти життя дітям, врятувати стареньких батьків – для цього потрібно бути мужніми.
Сьогодні ми вкотре дякуємо всім – країнам і людям, - які допомагають біженцям не загубитися у великому світі, не залишитися сам на сам із бідою.
Сьогодні ми говоримо нашим українцям, які через війну опинилися далеко від Батьківщини: потерпіть, ми переможемо, ви будете вдома!
Селищний голова Світлана ПАЛІСІКА
