Правила безбар’єрної та толерантної комунікації. Аспекти спілкування із особами з інвалідністю, які користуються кріслом колісним.
Важливо розуміти, що крісло колісне – це не візок і навіть не візочок, до якого ми звикли у супермаркеті. Не слід вважати людину, яка користується колісним кріслом, «прикутою до візка», оскільки це є частиною її особистого простору та допоміжним засобом пересування, тому важливо не чіпати і не пересувати його без дозволу.
Іноді люди відчувають розгубленість, коли роблять спільні фото з людиною на кріслі колісному: вони можуть не знати – присідати поруч чи бути десь позаду. Насправді ж можна позувати стоячи або поставити поряд стілець та присісти. У будь-якому разі радимо запитати людину, як їй буде комфортно.
Крісло колісне – один з найпоширеніших допоміжних засобів для підвищення можливостей особистого пересування, що є передумовою реалізації прав людини і збереження її гідності, і тим самим воно сприяє перетворенню людей з інвалідністю на продуктивних членів суспільства. Для багатьох людей правильно підібране, добре спроектоване і налаштоване крісло колісне стає першим кроком на шляху до включення та активної участі в суспільному житті.
Уявіть ситуацію: ви бачите, як людина на кріслі колісному намагається піднятися пандусом. Бажаючи допомогти, ви хапаєтеся за крісло і штовхаєте його вперед. Однак можете зіткнутися з різною реакцією на свої дії, навіть з агресією – якщо допомога непрохана.
Головне правило взаємодії з будь-якою людиною – не втручатись у її простір без дозволу. Тож перш ніж допомогти, запитайте, чи є в цьому потреба. Якщо відповідь ствердна, уточніть, як саме ви можете допомогти. Вас обов’язково скерують і скажуть, що і як треба робити.
Пам’ятайте, головне у взаємодії з людиною з інвалідністю – фокусуватись на ній самій. І нехай крісло колісне чи будь-які інші допоміжні засоби не створюють перепон для вашого спілкування.
