Служба у справах дітей (СДД) не є судом чи поліцією
тому вона не притягає до кримінальної чи адміністративної відповідальності безпосередньо, а виявляє порушення, складає акти, ініціює притягнення до відповідальності та звертається до суду чи правоохоронних органів.
Ключові нормативно-правові акти та статті, якими керується та оперує Служба у справах дітей:
Адміністративна відповідальність (Кодекс України про адміністративні правопорушення):
Стаття 184 КУпАП: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей (ухилення від виконання обов'язків, вчинення дітьми правопорушень тощо). Протоколи складає поліція, але СДД виступає ініціатором та надає матеріали.
Стаття 173-2 КУпАП: Вчинення домашнього насильства або насильства за ознакою статі (зокрема стосовно дитини або в її присутності).
Кримінальна відповідальність (Кримінальний кодекс України):
Стаття 166 КК України: Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлено опіку чи піклування (тягне за собою позбавлення волі до 5 років).
Стаття 126-1 КК України: Домашнє насильство.
Статті 152–156 КК України: Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини.
Сімейно-правова відповідальність (Сімейний кодекс України):
Стаття 170 СК України: Відбрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав (ініціюється безпосередньо СДД за рішенням органів опіки та піклування у разі загрози життю або здоров'ю дитини).
Стаття 164 СК України: Позбавлення батьківських прав (СДД подає позов до суду або надає обов'язковий висновок про доцільність позбавлення прав).
Профільний закон:
Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» (зокрема Стаття 4 визначає основні завдання та права служб щодо захисту прав дітей).
