Єднальна нитка вересня
Надзвичайно щедрим на нові події, враження, знайомства виявився вересень у нашому освітньому закладі.
Шкільний дзвінок вперше пролунав і відчинив двері до країни знань для тридцяти чотирьох першокласників.
Востаннє чули мелодію шкільного дзвінка двадцять сім учнів одинадцятого класу.
Наша родина поповнилася сімдесятьма новими учнями.
До учительської когорти доєдналися п’ять досвідчених педагогів.
Перших урок зібрав учнів у своїх затишних класних кімнатах разом з класними керівниками, щоб пригадати досягнення минулого року та вибудувати власну траєкторію руху і в цьому навчальному році. Лунали емоційні розповіді про себе, про літні подорожі, зустрічі та події. Дехто сумував за тим, що безтурботні канікули закінчилися.
Мені здається, що саме в цей вересневий час разом із святково-зажурливим звуком шкільного дзвінка народжується ота тоненька єднальна нитка, яка сплітає в єдине ціле учнів, учителів та батьків, і з’являється оте МИ-шкільна родина, де турботи, радості й печалі спільні; у якій є розуміння й підтримка один одного.
Взагалі, про родину написано численні літературні твори, статті і художні полотна. Але живе явище родини (особливо шкільної) завжди багатше, різнобарвніше, барвистіше. Кожна родина (і шкільна також)- особлива. У кожній зберігається свій внутрішній лад, внутрішній світ, вибудовується власний стиль взаємодії. Кожна родина (і шкільна також) намагається жити в рівновазі, злагоді мирним життям.
Правда, останні сім років кожна родина ( і шкільна також) переосмислила значення слів «мирне життя». Військові дії продовжуються ,і наші герої-воїни захищають країну, мир і наш з вами спокій. Їх сотні, тисячі , сотні тисяч…
Людей, які, не вагаючись ні хвилини, пішли на війну. Їх об’єднує відвага, мужність, відданість, а також - біль, страх, втрати.
В нашій шкільній родині є дев'ятнадцять батьків, яким ми завдячуємо нашими святами та мирними клопотами. Ці люди- сильні духом, тілом та переконаннями. Дякуємо їм за те, що можемо ходити до школи, святкувати свята, жити звичайним життям, вільно спілкуватися і просто мріяти під чистим мирним небом.
Але,напевно, найбільшою вдячністю для батьків-героїв буде гордість за тата в очах їхніх дітей. У нашій шкільній родині навчається двадцять одна дитина учасників ООС. На долю цих дітей випало переживання за життя свого батька-воїна, страх втрати рідної людини. В нашому навчальному закладі відбулася година спілкування з дітьми учасників АТО/ООС. Під час зустрічі діти з обережністю розповідали про батька. Але очі їхні у цей час світилися непідкупною гордістю за власного тата. Діти розуміють більше, як
нам здається. Вони , безперечно, вслухаються в те, що кажуть батьки, але найбільше засідають в чуйній дитячій душі батьківські вчинки. Діти таємно захоплюються сміливістю батька, звеличують мамину віру, надію та терпіння, до сліз люблять і хвилюються за свою родину. Саме діти є рятівною ниточкою, яка прив’язує бійця до реального життя після військових дій. Саме дитячі обійми найбільше допомагають нашим воїнам пережити стреси, тривоги і розлади. Саме дитяча рука може безмежно довго чекати батьківську руку, щоб відчути тепло і захист.
Батьки і діти – це могутній захисний ресурс один одного.
Після заняття з дітьми учасників ООС я зрозуміла, що в цьому не потрібно переконувати дітей. Вони вже це твердо знають.
Ми часто недооцінюємо силу дитячих сердець. Їх сила в ранимості, яку кожен батько і мати прагнуть захистити, не звертаючи уваги на власний біль і стан; яку закриють власним тілом ; і заради якої віддадуть душу, щоб в дитячих очах не жив страх за життя.
Хотілося б, щоб та єднальна нитка міцніла нашою спільною гордістю за батьків-героїв. Гордістю, що побували ТАМ і повернулися живими.
Ми- єдині в подяці батькам-героям, що ризикували власним життям, захищаючи наше.
Ми- єдині в подяці дітям і матерям за терпіння, вміння чекати та вірити.
Ми- єдині в прагненні підтримати та почути. Адже в родині чужих ран не буває.
Практичний психолог
Чечельницького закладу
загальної середньої освіти №1
Чечельницької селищної ради
Гайсинського району
Вінницької області
Грабчак Наталія Миколаївна
